Києво-Могилянський Театральний Центр " Пасіка"

Який саме фатальний вибір має зробити українська жінка для того ,щоб змінити історію назавжди? І чи має вона вибір? Кажуть, історія завжди повторюється. Та чи означає це, що ми приречені постійно робити ті ж самі помилки? "Катерина" - це вистава про всеохопну трагедію жінки, яка, одна з тисяч, кров'ю писала сторінки історії України. Ми намагались подивитись на цей твір по-новому, спробували знайти сучасні важелі впливу і достукатись до сучасної людини і перш за все - жінки. Та це не означає,

Історія про те, як одні подумали, що вирішили за іншого і те, що вони вирішили вирішити хотіли втілити в життя. Проте вони самі себе не розуміють, що вони вже не вони, а він ще він. А коли вони втілювали своє рішення, то ніяк не могли його втілити (його - це рішення, а не його), бо вони (н а г а д у ю) вже не вони, а він ще він. І добре, що з'явилася допомога, яка їм і допомогла, бо якби їм не з'явилася ця допомога, то вона би їм не допомогла і ніхто би їм не допоміг, бо вирішують вони.

Слово о збуренії пекла, єгда Христос, од мертвих вставши, пекло збурив" – великодня драма, знайдена і вперше опублікована І.Франком. Дія відбувається на чотирьох сценах, глядач знаходиться в середині "квадрату", тобто фактично оточений "Пеклом". До автентичного тексту п'єси додалися інтермедії та історія про Юду. Самі пекельні мешканці виписані автором досить гумористично, щоб підкреслити їх неспроможність перешкодити головній події - зходження Іісуса Христа в Пекло та звільнення праведників.

Це твір про кохання, про жіночий вибір, про присягу, про колабораціонізм і про «брата у ворот». Відому історію про дівчину Оксану, яка гине від туги за батьківщиною, колектив «Український театр» трактує класично. Цінності збережено за звичною шкалою, натомість форма подачі приємно спрощена. Режисер прибирає побічні сюжетні лінії, помітно вкорочує текст та додає так звані «вкраплення» у виставу аби максимально наблизити її формат до сучасного.

Сучасна версія п’єси Вебстера «Герцогиня Амальфі» у постановці М. Голенка, по-новому написана В. Понізовим – це історія в жанрі тарантінівського постмодернізму, яка повідає про гроші, владу, мерзоти, які гроші і влада породжують. «У часи середньовіччя було повно мерзотників!» Скажете ви. На жаль, людство майже не змінилося! Середньовічне герцогство Амальфі не відрізняється нічим від сучасної України. А ось те, що ви від душі будете сміятися над такими речами, що не є кумедними – ми гарантуємо!

"Чи можуть українці зрозуміти європейців, зважаючи на те, що часто нам і поміж собою важко порозумітися? А чи зможуть європейці зрозуміти нас? Якщо не навчені пасти гусей… Якщо не знають як можна ходити до вбиральні на вулицю при -20… Якщо не вміють «гулять по-нашому»… Якщо не мають уяви як виглядають мавки і хто такий Вій… Автентична полтавська маршрутка привозить двох французів до українського села, в якому п’ють самогон та ворожать прадавні народні чари напередодні місцевого весілля".

Антігона. Хто вона? Молода тендітна дівчина, що кинула виклик суспільству, моралі та … самій смерті… Як це – виявити силу духу перед обличчям смерті… виконати обов’язок і не злякатися наслідків… зважитися на вчинок, який, можливо, змінить світ на краще … а може, й ні…?

Комедія це завжди чиясь трагедія. Під усміхненою маскою може приховуватись справжнє страждання. Сьогоднішні часи потребують незважаючи ні на що бути краще від усіх, забудь яку ціну. Забуваючи, що найцініше це любов до ближнього. А алкоголь... наркотики... гроші... лише зашорюють очі і створюють іллюзію щасливого життя, яке може швидко обірватись… Режисер Інна Єрмак Актори: Анна Абрамьонок, Богдан Буйлук, Ірина Волошина, Дарина Орєхова, Олег Примогєнов, Олена Кривда. Переклад- Місько Барбара

Це історія про беззахисність та силу, віру та свободу.Ви не побачите громіздких вражаючих декорацій чи неймовірних спецефектiв. Вас не здивують яскравi костюми та грим. Те, що несуть герої цієї вистави значно вище, значно переконливіше. Це оголенi почуття, напруженість, переживання. Така вона – зворушлива і жорстка "Сповідь черниці". Сучасна як ніколи.